Наукові розробки, які проводяться в Університеті «Україна», спрямовані на реалізацію одного з проектів, який допоможе значно підвищити рівень профілактично-оздоровчих, лікувальних заходів тощо в зонах стихійних лих і техногенних катастроф. Мова йде про технології водопідготовки, насамперед, електрохімічна активація водних розчинів, яка подібна до природних умов утворення цілющих джерел води і до процесів, які протікають у живому організмі, дозволяють створювати слабомінералізовані водні розчини з унікальними властивостями – «живу» та «мертву» воду. На цю тему ми бесідуємо з координатором Центру високих технологій Університету «Україна», кандидатом фізико-математичних наук Валерієм ГРИЩУКОМ.

- Валерію Павловичу, так що таке «жива» та «мертва» вода? За цим стоїть якась реальна, наукова основа?

- «Жива» і «мертва» вода – це не казка і не містика, а реальний фізико-хімічний об’єкт: вода, яка містить у своєму складі хімічні елементи і сполуки, що легко віддають електрони («жива» вода), або хімічні елементи і сполуки, які забирають електрони («мертва» вода). Оскільки до складу «живої» і «мертвої» води входять навіть не наночастинки, а окремі атоми та сполуки, то від застосування такої води слід очікувати в побуті, в різних галузях, у тому числі й в медицині, ще більш сенсаційних результатів, ніж від застосування водних розчинів наночастинок. Уже сьогодні «жива» і «мертва» вода мають широку, сертифіковану в багатьох країнах, сферу застосування. Так, «мертва» вода, яка є оксидантом і, мабуть, найдосконалішим дезинфікуючим засобом, має практично необмежену сферу застосування і використовується для знезараження питної та стічної вод, у тому числі стічних вод інфекційних і туберкульозних відділень лікарень, для дезинфекції приміщень, транспорту, а також для обробки кормів, сільськогосподарської продукції, харчових продуктів, для збереження корисних речовин та подовження строків зберігання.

Щодо «живої» води, яка по своїй суті є антиоксидантом, то останнім часом в багатьох розвинених країнах налагоджується випуск обладнання для її отримання. Встановлено, що «жива» вода безпосереднім (нефармакологічним) шляхом впливає на систему антиоксидантного захисту організму, зміцнює імунітет і рекомендується, в першу чергу, людям похилого віку, людям, котрі зайняті важкою фізичною працею, на шкідливих виробництвах, спортсменам, дітям та іншим. Уже нині за допомогою «живої» і «мертвої» води (як основного чи допоміжного засобу) успішно лікують десятки хвороб, серед яких діабет, гіпертонія, гепатити різних форм, онкологічні захворювання, хвороби, пов’язані з процесами старіння, артрити, артози, трофічні виразки, важкі гнійні рани й опіки, хвороби шкіри і багато інших.

- З вищенаведеного випливає цілком логічне питання, а як розрізнити «живу» і «мертву» води, і що таке вода, яку ми вживаємо?

- Виявляється, у фізиці є один параметр – окислювально-відновлювальний потенціал (ОВП), або редокс-потенціал, як його називають у західній літературі, який дозволяє визначити тип води. Вимірюється він у мілівольтах (mv), і чим більше за абсолютною величиною його від’ємне значення, тим більш «живою» є вода, тобто тим сильніші її антиоксидантні властивості. І навпаки, чим більшим є позитивне значення ОВП, тим більш «мертвою» є вода, тобто тим сильніші її оксидантні (окислювальні) властивості.

- Зробимо висновок: оскільки для життєдіяльності організму людини надзвичайно важливо знати, в якому стані перебуває вода, яку ми п’ємо, то певно треба визнати, що ОВП повинен бути одним із основних параметрів, які визначають якість питної води…

- Щодо «мертвої» води, то на сьогодні, у першу чергу в Росії і США, розроблено цілу низку досконалих установок для виробництва «мертвої» води, яка використовується для знезараження питної води, промислових і побутових стічних вод, стічних вод туберкульозних та інфекційних відділень лікарень, води плавальних басейнів тощо. Так, аноліт (як називають «мертву» воду в Росії) або змішані оксиданти (так аноліт називають у США) являє собою суміш оксидантів (хлорноватиста кислота, діоксид хлору, озон, різноманітні пероксидні сполуки), яка є ефективною, економічною, екологічно і техногенно безпечною для людини та оточуючого середовища альтернативою традиційному хлору. При використанні аноліту різко зменшується утворення побічних продуктів хлорування, скорочується доза оксидантів, що вводяться у воду, зникає біоплівка і зупиняється заростання внутрішньої поверхні труб, зупиняється біокорозія трубопроводів, триваліше і на більших відстанях зберігається залишковий хлор.

- Яка сфера використання «мертвої» та «живої» води сьогодні та в найближчій перспективі?

- Аноліт має практично необмежену сферу застосування. Так, у лікарнях аноліт на 99,9 % закриває потребу у деззасобах і його використовують у дуже широкому спектрі: від миття підлог до стерилізації медичних інструментів. Оскільки аноліт є практично безпечним для людини, то його також використовують у різних галузях промисловості не тільки для дезинфекції обладнання, транспорту, різноманітних приміщень тощо, а навіть і для дезинфекції і знезараження харчової і сільськогосподарської продукції з метою подовження строків зберігання.

Наведу приклад, як «жива» вода впливає на механізм антиоксидантного захисту організму. Відомо, що існує фармакологічний шлях стимуляції антиоксидантних механізмів захисту організму. Такі фармакологічні засоби є ефективними в експерименті і клініці як геропротектори, антиканцерогени і радіопротектори. Найбільш цікавим для нас є те, що найважливішим механізмом дії таких засобів є вплив на ОВП внутрішнього середовища організму. На відміну від вище описаних засобів, «жива» вода, або ЕХАС-електрохімічно-активовані системи, дозволяє швидко, надійно, в широких межах і абсолютно нешкідливо для людини змінювати ОВП і рН внутрішнього середовища організму, шляхом простого її споживання як питної води, стандартизованої за показником ОВП та рН, у кількості 1-1,5 кг за добу.

Антиоксидантна сила «живої» води переконливо демонструється результатами досліду, проведеного ще у 1981 році у Ташкентському філіалі АМН СРСР. При опроміненні мишей летальними дозами радіації смертність у контрольній групі (що вживала звичайну воду) досягала 96%, а у дослідній групі (що вживала «живу» воду) – тільки 10%.

- А щодо онкологічних захворювань? Який тут вплив «живої» і «мертвої» води?

- Щодо онкологічних захворювань встановлено, що «жива» вода стимулює імунологічну активність усіх учасників протипухлинного захисту організму, а саме стимулює міграцію макрофагів у 1,5 рази, збільшує кількість макрофагів у 1,7 рази і здатність макрофагів до захоплення онкоклітин в 1,9 рази, в 2 рази збільшує перетравлюючу здатність макрофагів.

«Жива» вода у 3 рази підвищує активність Т-лімфоцитів-хелперів, блокує гіперсупресію і пригнічує активність Т-лімфоцитів-супресорів.

«Жива» вода стимулює продукцію антитіл у селезінці більше ніж у 2 рази, при цьому збільшення злоякісних пухлин сповільнюється. При використанні «живої» води як допоміжного засобу відновлення імунної системи організму після хіміо- і променевої терапії, встановлено, що «жива» вода краще у кількісному плані, ніж Т-активін, збільшує продукцію антитіл. Також збільшує у кілька разів кількість лейкоцитів і практично до норми відновлює кількість еритроцитів.

Також встановлено, що використання «живої» води окрім імуностимулюючого ефекту має і очевидний протипухлинний ефект, який пояснюється тим, що блокується здатність тіломерази зв’язуватись з тіломірами онкоклітин.

- Що означає термін «антиентропійна вода»? Чи є він фізичним синонімом терміну «структурована вода»?

- Термін «антиентропійна вода» фактично є фізичним синонімом терміну «структурована вода», але використання терміну «антиентропійна вода» видається більш вдалим, оскільки він більш точно відображає фізичну суть явища і не є таким «заїждженим», як термін «структурована вода».

Нагадаю, що ентропія – це фізична величина, яка кількісно характеризує ступінь упорядкованості (невпорядкованості) системи. Так, коли невпорядкованість системи збільшується, ентропія зростає, і навпаки, коли невпорядкованість зменшується – збільшується упорядкованість, то ентропія зменшується. Зауважимо, що у замкнутій системі ентропія може тільки збільшуватися або, за певних умов, залишатися сталою. Зменшуватись ентропія (або зростати негентропія) може лише в незамкнутій системі під дією зовнішніх чинників. При цьому обов’язково змінюються термодинамічні характеристики цієї незамкнутої системи.

Якщо ж ми певним чином захочемо упорядкувати, тобто структурувати, воду, треба зробити її антиентропійною – зменшити її ентропію. Для цього треба належним чином подіяти на неї ззовні. Наведемо приклади такої дії з фізично коректної літератури. Деякі води, в першу чергу, артезіанські, взаємодіють із киснем повітря, при цьому частина енергії, що виділяється при реакціях окислення, може запасатися у воді у вигляді активних форм кисню (АФК) у вищих пероксидах Н₂О₃, Н₂О₄ тощо. В організмі людини, під дією електронів, ця енергія вивільнюється і забезпечує потреби організму, тобто така вода буде корисною для людини. Існують методики вимірювання активності такої води. Ще один приклад – виявляється, що у воді при опроміненні електромагнітними хвилями міліметрового діапазону наднизької інтенсивності виникає метастабільна, термодинамічно нерівноважна структура, а саме молекули води починають синхронно (когерентно) випромінювати електромагнітні хвилі. Такий стан води називають гідроплазмою, і така вода, при певному підборі частот, здатна сприятливо впливати на організм людини як профілактично, так і як надзвичайно потужний, із широким спектром застосування, лікувальний засіб. Така вода при внесенні її в забруднені водоймища здатна при певних умовах відновлювати їх до нормального екологічного стану.

На відміну від «живої» і «мертвої» води, властивості яких мало вивчені, антиентропійна вода вивчена ще менше.

- Оскільки роль «живої», «мертвої», антиентропійної води та їх вплив на живий організм недооцінені, а тому і мало вивчені, то очевидно, що цю прогалину треба ліквідувати і розгорнути широкий спектр досліджень і випробувань з метою використання води як профілактичного, дезинфікуючого, лікувального засобу тощо.

- При цьому варто керуватись одним простим, але ефективним принципом: при використанні різноманітних технологій обробки води необхідно (звичайно, по можливості) уявляти, які фізико-хімічні властивості води і яким чином змінюються, і прогнозувати можливі наслідки взаємодії такої води з живим організмом.

Я для себе зробив висновок, що медицина зараз знаходиться в якомусь глухому куті. Я розумію, як цей кут частково можна розвалити. Якщо фізики підуть у біологію, то тоді буде прогрес у медицині. Це в основному пов’язано з використанням води, але не просто води, а активованого та нерівноважного стану води. Фізика дозволяє підвести загальну основу під традиційними та нетрадиційними методами діагностики та лікування.

Ігор Олександров, журналіст